Письменники 19 століття розглядали роман як пізнавальний жанр, як певне дослідження дійсності, зв’язків людини й середовища, внутрішніх колізій особистості. О. де Бальзак, М.Лєрмонтов, Стендаль, Г. Флобер усвідомлювали свою місію в мистецтві як «науковці», «дослідники» сучасного життя й сучасної людини в галузі роману.